Як же добре, що розумні люди винайшли інтернет та реалізували цей винахід. Тому що пошук клінінгової франшизи або будь-якої іншої інформації тепер залежить тільки від доступу до ноутбука/смартфону/планшету та вміння сформулювати запит.
Я із жахом згадую часи свого навчання в університеті. Власне студентські роки були веселими та багатообіцяючими, як це зазвичай буває у всіх у юності. Але ці роки супроводжувалися курсовими роботами і необхідністю писати дипломну роботу. У 1989 році в нині покійному СРСР інтернету ще не було, а комп’ютери тих років буквально щойно перестали займати окрему кімнату і змінили назву з ЕОМ (електронно-обчислювальна машина) на комп’ютер.
І всю інформацію, необхідну для курсових та дипломних робіт, потрібно було шукати в книгах і рукописах, виписувати вручну в конспект, а далі друкувати на «друкарській машинці».
Багато годин в читальному залі, переписування ручкою в зошит текстів у віці 17-22 роки – так собі задоволення. Особливо, коли в тебе темперамент вищий за середній, а уважність і терпіння нижчі за мінімум. Натомість я й досі грамотно пишу. І це найкраща з можливих побочок, як на мене.
Якби я шукала інформацію по франшизах у бібліотечних книгах, вручну, то свого маленького клінінгового бізнесу в мене б не було ніколи.
Але повернемось до інтернету. Я формувала запити за різними словами та словосполученнями, використовуючи фільтри «Україна» та «в Україні» – франшиза, франчайзинг, франчайзі. Клінінгова франшиза, франшиза в клінінгу, клінінговий франчайзі, купити клінінгову франшизу та ще десятки варіантів.
Це зайняло кілька днів. Бо, крім самого пошуку, багато часу займала систематизація та вивчення знайденої інформації. Було багато інформаційного сміття.
Є цікавий сленговий термін, який добре описує це явище. Хоч сам по собі він не толерантний до етнічної групи, ім’ям якої він названий, – інфоциганщина. Хай вибачають мені роми. Зовнішньо – кольористе, надмірно галасливе, дзвінке ай-на-не і давай-давай, безграмотність, шахрайство. До речі стосується багатьох пропозицій в інтернеті, не лише клінінгових.
Вже через кілька років у справі, я дізналася, що деякі клінінгові компанії пропонували покупку своєї «франшизи», яка, по суті, була абсолютною пустушкою. Не франшиза, а сама компанія.
Клінінгові компанії, рекламували можливість купити їхню франшизу і платити їм щомісячні роялті виключно за право користуватися їхньою назвою, хоча ще пропонувалося навчання та передача досвіду.
В ідеалі добре було б отримати відповіді, що задовільнять, на всі питання. Якщо позитивних відповідей немає або щось насторожує, то є сенс не витрачати свій час на цей проект і продовжити пошук. Ви ризикуєте своїми грошима та часом. І невідомо, що буде важче втратити, «якщо щось піде не так».
Коли всі або більша частина відповідей видаються вам правдивими або перспективними, можна переходити до другого туру переговорів та підписання договору.