Березень 2020 року приніс в Україну не лише локдаун і, як наслідок, кризу на ринку послуг. Він приніс із собою фактичний крах та розпад тієї, «моєї» клінінгової франшизи. У її випадку локдаун став не причиною, не приводом, а справжнісіньким каталізатором.
Замість знижки -50% терміном на 2-3 місяці втратити назавжди дохід від 20 франчайзі? С – стратегія. На той момент «стратег» мав дуже амбітну і впевнену у своїх силах консультантку-тренерку-коучку. Ось, порадила, як то кажуть. >>
Що особисто мені було незрозумілим чи неприйнятним і зрештою призвело до мого виходу з франшизи? І в чому був феномен тієї франшизи?
Почну з феномена, який зрештою і призвів до розпаду франшизи, як прибуткового бізнесу і залишився просто торговою маркою. Те, що не було і не могло бути очевидним на початку тому, що команда франчайзі була свого роду Сектою. Члени якої “не виносили сміття з хати”, навіть після розпаду. Я перша.
Людина, що оточила себе не собі подібними, лідерами, людьми з діловою хваткою. І понад 10 років чимось утримував їх. Чим? Як??? Я не маю відповіді, навіть за кілька років потому. >>
Отже, договір франшизи підписано. Паушальний внесок сплачено. Далі починається участь у лотереї. Так, як з’ясується пізніше, ви могли купити невиграшний квиток. Для того і лотерея, щоб заздалегідь і гарантовано вигравав/заробляв виключно продавець.
Я наразі не маю на увазі усі франшизи поголовно. Я пишу тільки про ту, в якій розуміюся досконало – про клінінговий франчайзинг. Та франшиза, яку купила я у 2017 році, була унікальним явищем. З одного боку – пустушка, як бізнес. З іншого боку, мені ні на хвилину не було шкода тих чималих грошей, які я в неї ввалила. Тому що вона була унікальна у своєму роді… >>
Як же добре, що розумні люди винайшли інтернет та реалізували цей винахід. Тому що пошук клінінгової франшизи або будь-якої іншої інформації тепер залежить тільки від доступу до ноутбука/смартфону/планшету та вміння сформулювати запит.
Я із жахом згадую часи свого навчання в університеті. Власне студентські роки були веселими та багатообіцяючими, як це зазвичай буває у всіх у юності. Але ці роки супроводжувалися курсовими роботами і необхідністю писати дипломну роботу. У 1989 році в нині покійному СРСР інтернету ще не було, а комп’ютери тих років буквально щойно перестали займати окрему кімнату… >>