Мій роман із клінінгом. Частина 3

    Отже, договір франшизи підписано. Паушальний внесок сплачено. Далі починається участь у лотереї. Так, як з’ясується пізніше, ви могли купити невиграшний квиток. Для того і лотерея, щоб заздалегідь і гарантовано вигравав/заробляв виключно продавець.

    Я наразі не маю на увазі усі франшизи поголовно. Я пишу тільки про ту, в якій розуміюся досконало – про клінінговий франчайзинг. Та франшиза, яку купила я у 2017 році, була унікальним явищем. З одного боку – пустушка, як бізнес. З іншого боку, мені ні на хвилину не було шкода тих чималих грошей, які я в неї ввалила. Тому що вона була унікальна у своєму роді… >>

      Мій роман із клінінгом. Частина 2

      Як же добре, що розумні люди винайшли інтернет та реалізували цей винахід. Тому що пошук клінінгової франшизи або будь-якої іншої інформації тепер залежить тільки від доступу до ноутбука/смартфону/планшету та вміння сформулювати запит.

      Я із жахом згадую часи свого навчання в університеті. Власне студентські роки були веселими та багатообіцяючими, як це зазвичай буває у всіх у юності. Але ці роки супроводжувалися курсовими роботами і необхідністю писати дипломну роботу. У 1989 році в нині покійному СРСР інтернету ще не було, а комп’ютери тих років буквально щойно перестали займати окрему кімнату… >>

        Мій роман із клінінгом. Частина 1

        Мене звати Анастасія. І я – засновниця маленької клінінгової компанії у Дніпрі. Те, що вона маленька – це мій свідомий вибір. Обов’язково розповім, чому. У мене є син, 01 березня 2022 йому виповнилося 10 років.

        І я не люблю прибирати. Але в мене клінінгова компанія. Як так можна й навіщо?

        Мрія «мати свій бізнес» час від часу виникала років із 30-ти. Головним чином у момент гострої нестачі грошей на щось глобальне або після чергового нервування на роботі. Особливо після регіональних зборів щодо підбиття підсумків звітнього періоду… >>